незнаний
НЕЗНА́НИЙ, а, е.
1. Якого або про якого не знає хто-небудь; невідомий.
По світі широкому буде та пісня літати, А з нею надія кохана, Скрізь буде по світі шукати, між людьми питати, Де схована доля незнана? (Леся Українка);
Діти над книжкою в школі Бачать незнані світи... (М. Рильський);
// у знач. ім. незна́не, ного, с. Те, чого або про що не знає хто-небудь.
Не було ще такої весни в Юрковому житті. Хотілося чогось незбагненного, манило кудись в незнане (В. Козаченко);
Думи не вперше, не вдруге Приходять і просять розмов, Незнане – стає вже за друга, Забуте- хвилюється знов (А. Малишко);
// поет. Невластивий кому-, чому-небудь, нехарактерний для когось, чогось.
[Річард:] Постаті співців були мов з бронзи чорної одлиті, суворі, тверді, повні сили.., і стільки в них було краси нової, незнаної в тім світі (Леся Українка);
– Там будуть, Максиме, Лютіші в сто раз Буранові зими, Незнані у нас (П. Воронько);
// поет. Якого не можна збагнути, зрозуміти, пояснити; таємничий.
Подивись, яка незнана сила У ясному погляді горить (М. Нагнибіда).
2. Якого раніше не зазнавав, не відчував хто-небудь.
Дух перехопило Данькові від незнаного повного щастя.... (О. Гончар);
Оця міська дівчина зуміла викликати в нас незнане досі почуття гідності, потрібності в житті (М. Чабанівський).
3. Дуже великий силою свого вияву і т. ін.; небувалий.
Зібрали досі незнаний урожай сіна (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)