нейтралітет
НЕЙТРАЛІТЕ́Т, у, ч.
1. У міжнародному праві – політичне і правове становище держави, яка не бере участі у війні, зберігає мирні стосунки з воюючими країнами і не подає жодній з них воєнної допомоги.
1 серпня 1914 р. Німеччина оголосила війну Росії, вслід за цим вона оголосила війну Франції, німецькі війська порушили бельгійський нейтралітет і вторглись у Бельгію (з навч. літ.).
2. Невтручання у чужі справи, будь-яку боротьбу, суперечку і т. ін.
Навіть у тому разі, коли ясно, на чиєму боці правда, Касій вважав за краще зберігати нейтралітет, аніж підставляти свою голову (І. Микитенко);
Сестра Надя проти відвідин дяка Прокопія. Бабуся і мамуся – за. Батько тримався нейтралітету, а останнім часом почав здавати, почав і собі на смиренного дяка наступати (О. Ковінька).
Трима́тися нейтраліте́ту див. трима́тися.
△ (1) Пості́йний нейтраліте́т – становище держави, на яку, згідно з міжнародною угодою, накладається зобов'язання не брати участі у війні, але зберігати право самооборони.
Завдяки тому, що Швейцарія зберігає постійний нейтралітет (неучасть у війнах та воєнних блоках), її територія стала місцем перебування міжнародних банків та органів міжнародних об'єднань (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)