немилосердний
НЕМИЛОСЕ́РДНИЙ, а, е, до кого і без дод.
1. Який не виявляє милосердя, жалю до кого-небудь; безжалісний, безсердечний.
[Кіндрат Антонович:] Який то немилосердний був чоловік! Як розгнівається, то чим попало лупить (М. Кропивницький);
Ніколи не був [Варчук] таким немилосердним до худоби, як тепер (М. Стельмах);
* Образно. Той розкинувся – спить, похропує вже, а той .. просто лежить, розморено спочиває, виставивши себе немилосердному сонцю (О. Гончар);
// Який виражає безсердечність, жорстокість кого-небудь (про погляд, очі і т. ін.).
Він, чавлячи ягоди терну, .. закладає руку з наганом за спину, обмацує немилосердними очима дітей (М. Стельмах).
2. перен., розм. Дуже великий, значний силою свого вияву, прояву; надзвичайний.
Злість така нараз напала на Семена – прямо немилосердна злість (Г. Хоткевич);
З сіней вона почула бадьорий перестук ложок об миску, немилосердне сьорбання й посміхнулася (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)