немолодий
НЕМОЛОДИ́Й, а́, е́.
Який досяг середнього віку; літній.
Харитон Шакула був чоловік вже немолодий – літ під сорок (М. Коцюбинський);
Проживав у нас довго собака Пірат. Це був великий на зріст, немолодий вже, поважний і серйозний пес (О. Довженко);
Незабаром в передпокій увійшла рішучою ходою немолода лікарка (М. Стельмах);
// Який є невід'ємною ознакою такої людини.
Злість, переляк разом струснули немолоді кості вельможного пана, положили його на ліжко, з ліжка на стіл, а з столу в домовину... (Панас Мирний);
Повз Романа на легких санчатах проїжджає закутаний башликом судовий пристав. Його немолоде грубе обличчя байдуже, мов у кам'яної баби (М. Стельмах);
– Максиме, – почувся з хати вже немолодий жіночий голос, – з ким ти розмовляєш? (Д. Ткач);
// Характерний для такої людини (про вік, роки і т. ін.).
Невважаючи на свій немолодий вік, він був ще зовсім свіжий на виду чоловік (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)