необхідність

НЕОБХІ́ДНІСТЬ, ності, ж.

1. Потреба в чому-небудь.

Йонька говорив, що треба зробити курник із глини, Уляна не заперечувала, хоч робила своє, тобто й пальцем не ворушила для того, щоб будувати той курник, бо знала, що в тому немає необхідності (Григорій Тютюнник).

2. філос. Об'єктивний закономірний зв'язок між явищами матеріального світу, який випливає з самої природи речей, розкриває їх суттєві риси.

Необхідність – це і є той процес розвитку природи, суспільства, мислення, розвитку окремих предметів і явищ, в основі якого лежить єдність і боротьба внутрішніх суперечностей (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. необхідність — необхі́дність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. необхідність — [неиоубх’ід(')н'іс'т'] -днос'т'і, ор. -д(‘)н'іс'т'у  Орфоепічний словник української мови
3. необхідність — -ності, ж. 1》 Потреба в чому-небудь. Речі (предмети, товари) першої необхідності — продукти харчування, одяг і предмети домашнього вжитку, без яких не можна обійтися. 2》 філос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. необхідність — див. свобода і необхідність  Філософський енциклопедичний словник
5. необхідність — ЗАКОНОМІ́РНІСТЬ (об'єктивно існуючий зв'язок між предметами, явищами і т. ін.), ЗАКО́Н, НЕОБХІ́ДНІСТЬ філос.; ЛО́ГІКА (у подіях, діях тощо). Закономірності суспільного розвитку; — Тепер..  Словник синонімів української мови
6. необхідність — Необхі́дність, -ности, -ності  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. необхідність — НЕОБХІ́ДНІСТЬ, ності, ж. 1. Потреба в чому-небудь. Йонька говорив, що треба зробити курник із глини, Уляна не заперечувала, хоч робила своє, тобто й пальцем не ворушила для того, щоб будувати той курник, бо знала, що в тому немає необхідності (Тют.  Словник української мови в 11 томах