неопозитивізм
НЕОПОЗИТИВІ́ЗМ, у, ч.
Один з основних напрямів філософії XX ст., провідна ідея якого – відкидаючи можливість філософії як теоретичного пізнання світоглядних проблем і протиставляючи науку філософії, розробити метод логічного чи лінгвістичного аналізу знання або мови (наукової, філософської, повсякденної).
Всі ці [ідеалістичні] вчення тісно змикаються з сучасним неопозитивізмом, що переспівує ідеї Маха, Авенаріуса та інших носіїв реакційних, ідеалістичних течій у філософії, давно викритих Леніним (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)