неореалізм
НЕОРЕАЛІ́ЗМ, у, ч.
1. Напрям в італійському кіноі та літературі середини 40-х – 50-х рр. XX ст., визначальними рисами якого є демократизм, гуманізм і прагнення показати життя без прикрас.
Неореалізм виник в конкретних історичних умовах післявоєнної Італії (з газ.).
2. Напрям у західному образотворчому мистецтві кінця 40-х – 50-х рр. XX ст., прихильники якого, протиставляючи своє мистецтво авангардизмові, створювали образи народного життя й соціальної боротьби.
3. Напрям у філософії XX ст., основна ідея якого – безпосередня “даність” пізнавальної речі у свідомості, з огляду на що зовнішній світ розчиняється в мисленні.
Словник української мови (СУМ-20)