неповажання

НЕПОВАЖА́ННЯ, я, с.

Те саме, що непова́га.

Не знаю, як прийнята вона [стаття] у Харкові, а в Києві нею незадоволені за “неповажання старших”, виражене в ній (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. неповажання — неповажа́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. неповажання — -я, с. Те саме, що неповага.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. неповажання — НЕПОВАЖА́ННЯ, я, с. Те саме, що непова́га. Не знаю, як прийнята вона [стаття] у Харкові, а в Києві нею незадоволені за "неповажання старших", виражене в ній (Л. Укр., V, 1956, 94).  Словник української мови в 11 томах