Словник української мови у 20 томах

непозбутній

НЕПОЗБУ́ТНІЙ, я, є, розм.

Від якого важко звільнитися.

В непозбутньому горі плакала жінка під хатою (О. Довженко);

На його [казаха] виснаженому обличчі лежала печать непозбутньої журби (С. Журахович).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. непозбутній — непозбу́тній прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
  2. непозбутній — Незникомий, неперебутній, кн. невідбутній, (сум) г. невідкличний.  Словник синонімів Караванського
  3. непозбутній — -я, -є, розм. Від якого важко звільнитися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. непозбутній — НЕВТІ́ШНИЙ (про важкий психічний стан, почуття, плач і т. ін. — який неможливо втішити чим-небудь, заспокоїти), БЕЗУТІ́ШНИЙ, НЕРОЗВА́ЖНИЙ, НЕРОЗВА́ЖЛИВИЙ, НЕВТИШИ́МИЙ, БЕЗВИ́ХІДНИЙ, БЕЗПРОСВІ́ТНИЙ підсил.  Словник синонімів української мови
  5. непозбутній — НЕПОЗБУ́ТНІЙ, я, є, розм. Від якого важко звільнитися. В непозбутньому горі плакала жінка під хатою (Довж., І, 1958, 283); На його [казаха] виснаженому обличчі лежала печать непозбутньої журби (Жур., Опов., 1956, 259).  Словник української мови в 11 томах