непосидющий

НЕПОСИДЮ́ЩИЙ, а, е.

Те саме, що непосидю́чий.

То був хлопчик на вигляд років дванадцяти, бідовий, непосидющий (С. Васильченко);

Наталочка, біленька дівчинка, дуже така непосидюща, рухлива та прудка (Остап Вишня);

Жваві, непосидющі рухи робили її зовсім молодою (Л. Мартович).

Значення в інших словниках

1. непосидющий — непосидю́щий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. непосидющий — (невсидливий) невсидючий, непосидливий, непосидящий; верткий, в'юнкий, вертлявий, порський, о. як метеор.  Словник синонімів Караванського
3. непосидющий — див. активний; жвавий  Словник синонімів Вусика
4. непосидющий — -а, -е. Те саме, що непосидючий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. непосидющий — НЕПОСИДЮ́ЧИЙ (НЕПОСИДЮ́ЩИЙ) (який не може довго всидіти, пробути на одному місці, за одним заняттям або без певного заняття), НЕПОСИ́ДЛИВИЙ, НЕВСИ́ДЛИВИЙ, НЕВГАМО́ВНИЙ, НЕВГОМО́ННИЙ, НЕПОСИДЯ́ЧИЙ (НЕПОСИДЯ́ЩИЙ рідко) розм., ТОВКУ́ЩИЙ розм.  Словник синонімів української мови
6. непосидющий — Непосидю́щий і непосидю́чий, -ча, -че  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. непосидющий — НЕПОСИДЮ́ЩИЙ, а, е. Те саме, що непосидю́чий. То був хлопчик на вигляд років дванадцяти, бідовий, непосидющий (Вас., І, 1959, 72); Наталочка, біленька дівчинка, дуже така непосидюща, рухлива та прудка (Вишня, II, 1956, 333); Жваві, непосидющі рухи робили її зовсім молодою (Март., Тв., 1954, 346).  Словник української мови в 11 томах
8. непосидющий — Непосиду(ю)щий, непосидячий, -а, -е Подвижной, непосѣда. Непосидющий як чорт. Ном. № 3133.  Словник української мови Грінченка