непосидячий

НЕПОСИДЯ́ЧИЙ, а, е.

Те саме, що непосидю́чий.

– Непосидяча дівчина: то в хату, то з хати (Л. Яновська);

Був батько дуже непосидячий і в будні нудився без роботи (В. Минко);

Для його непосидячої натури, це [крадіжка] була робота, з котрої одному виходила користь, другому шкода... (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. непосидячий — непосидя́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. непосидячий — див. активний; жвавий; роботящий  Словник синонімів Вусика
3. непосидячий — -а, -е. Те саме, що непосидючий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. непосидячий — НЕПОСИДЮ́ЧИЙ (НЕПОСИДЮ́ЩИЙ) (який не може довго всидіти, пробути на одному місці, за одним заняттям або без певного заняття), НЕПОСИ́ДЛИВИЙ, НЕВСИ́ДЛИВИЙ, НЕВГАМО́ВНИЙ, НЕВГОМО́ННИЙ, НЕПОСИДЯ́ЧИЙ (НЕПОСИДЯ́ЩИЙ рідко) розм., ТОВКУ́ЩИЙ розм.  Словник синонімів української мови
5. непосидячий — НЕПОСИДЯ́ЧИЙ, а, е. Те саме, що непосидючий. — Непосидяча дівчина: то в хату, то з хати (Любов Яновська, I, 1959, 145); Був батько дуже непосидячий і в будні нудився без роботи (Мийко, Моя Минківка, 1962, 47); Для його непосидячої натури...  Словник української мови в 11 томах