непостійний

НЕПОСТІ́ЙНИЙ, а, е.

Який часто змінює свої погляди, звички, своє ставлення до кого-, чого-небудь; несталий.

Страх як не любить Пилип Олексійович людей непостійних (з газ.);

// Власт. такій людині.

Непостійна була натура в Яші Дерези. У нього що не день, то й нове якесь захоплення (О. Донченко).

Значення в інших словниках

1. непостійний — непості́йний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. непостійний — див. НЕСТАЛИЙ  Словник синонімів Караванського
3. непостійний — -а, -е. Який часто змінює свої погляди, звички, своє ставлення до кого-, чого-небудь. || Власт. такій людині.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. непостійний — ВИПАДКО́ВИЙ (який буває або трапляється іноді, непостійно, час від часу), ПРИНАГІ́ДНИЙ, НЕПОСТІ́ЙНИЙ, ОКАЗІОНА́ЛЬНИЙ книжн.; ШАЛЕ́НИЙ розм. (про кулю, снаряд і т. ін. — який випадково залетів куди-небудь, влучив у кого-, що-небудь).  Словник синонімів української мови
5. непостійний — НЕПОСТІ́ЙНИЙ, а, е. Який часто змінює свої погляди, звички, своє ставлення до кого-, чого-небудь. Страх як не любить Пилип Олексійович людей непостійних (Рад. Укр., 10.І 1961, 2); // Власт. такій людині. Непостійна була натура в Яші Дерези.  Словник української мови в 11 томах