непоясненний

НЕПОЯСНЕ́ННИЙ, а, е.

Якого не можна пояснити, який не піддається поясненню; непояснимий.

Деякі розмови з ним [Федором Кузьмичем], записані сучасниками, свідчать про його непоясненну обізнаність з життям вищого петербурзького світу (з наук.-попул. літ.);

// у знач. ім. непоясне́нне, ного, с. Те, чого не можна пояснити, що не піддається поясненню.

Вона [література] пояснює непоясненне і плекає закономірне (з газ.).

Значення в інших словниках

1. непоясненний — непоясне́нний прикметник якого не можна пояснити  Орфографічний словник української мови
2. непоясненний — НЕПОЯСНЕННИЙ – НЕ ПОЯСНЕНИЙ Непоясненний. Якого не можна пояснити, який не піддається поясненню; непояснимий. Й на новому місці з’явилися протоколи про розтрощені вітрини й непоясненне дитяче бродяжництво (О.  Літературне слововживання
3. непоясненний — -а, -е. Те саме, що непояснимий. || у знач. ім. непоясненне, -ного, с. Те, чого не можна пояснити, що не піддається поясненню.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. непоясненний — НЕЗРОЗУМІ́ЛИЙ (якого не можна зрозуміти, збагнути); МАЛОЗРОЗУМІ́ЛИЙ (який важко зрозуміти); НЕЯ́СНИ́Й, НЕПЕ́ВНИЙ, ТУМА́ННИЙ підсил., ТЕ́МНИЙ підсил. (про зміст, причини і т. ін.  Словник синонімів української мови
5. непоясненний — НЕПОЯСНЕ́ННИЙ, а, е. Те саме, що непоясни́мий. Деякі розмови з ним [Федором Кузьмичем], записані сучасниками, свідчать про його непоясненну обізнаність з життям вищого петербурзького світу (Наука.., 10, 1965, 16); // у знач. ім. непоясне́нне, ного...  Словник української мови в 11 томах