непроглядний
НЕПРОГЛЯ́ДНИЙ, а, е.
У якому або крізь який не можна нічого побачити, розглядіти.
Одарка дмухнула на свічку і .. непроглядна темнота зразу все покрила (Панас Мирний);
Над нами нависло так густо сплетене, непроглядне гілля, що неба нам не видно було (І. Муратов);
Повзуть непроглядні осінні тумани, ідуть та йдуть дощі (С. Чорнобривець);
* Образно. Очі в неї задумливі й непроглядні, як глибока, тиха вода (О. Гуреїв);
// Якого не можна охопити поглядом; неоглядний, неозорий.
Річка тихо котила свої темні води в затуманену непроглядну далечінь (С. Добровольський).
Словник української мови (СУМ-20)