неситий
НЕСИ́ТИЙ, а, е.
1. Який має потребу в їжі, який хоче їсти; голодний.
– Чи не бачили ви .. Десь ненароком сестрички моєї, що тут заблукала.., Може, де вепра напавши неситого, криком гонила? (М. Зеров).
2. Який багато їсть, якого важко нагодувати; прожерливий.
Горить зерно, навалене на купу, Над ним комах неситий легіон (І. Муратов).
3. перен. Якого не можна задовольнити, наситити чим-небудь; жадібний, ненажерливий.
Шаленіє там ворог неситий, топче поля святу рясноцвіть (В. Сосюра);
Скривджений народ панам неситим мстив (А. Турчинська);
// у знач. ім. неси́тий, того, ч. Той, хто не може нічим задовольнитися, насититися.
Люди, живі люди, В кайдани залиті. Із нор золото виносять, Щоб пельку залити Неситому!.. (Т. Шевченко);
// Власт. жадібній, ненаситній людині.
Прожила .. Явдоха з півроку в теплі та в добрі, та в розкошах купалася; та несита її натура не вдовольнилася тим (Панас Мирний);
Жадоба така несита: все б зажер [Денис] собі, – от і давай випихати Романа, щоб більше батьківщини припало... (Б. Грінченко);
// Який виражає ненажерливість, ненаситність.
Андрій поглянув на нього і напудився того неситого виразу лиця (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)