несуджений
НЕСУ́ДЖЕНИЙ, рідко НЕСУ́ЖЕНИЙ, а, е.
Не призначений кому-небудь долею.
Здоров, здоров, несужений друже! Любилися ми з тобою дуже. Любилися, та не побралися (Т. Шевченко);
Подавсь [Сидір] додому, щоб не бачити несудженої дівчини та не надривати свого серця (Л. Яновська).
Словник української мови (СУМ-20)