несіяний
НЕСІ́ЯНИЙ, а, е.
1. Якого не займали посівами; незасіяний.
Вони бачили, як один за другим панські маєтки занепадали, великі степи неорані, несіяні пустували... (Панас Мирний);
Своя нива кожного цікавила мало – лежала несіяна, неорана (А. Головко);
// Якого не висівали, не сіяли.
Чи теж мало зілля несіяного, непроханого й некоханого нагодилось у дідову пасіку (Марко Вовчок);
Любе сонце! Ти в землі завмерлій знову будиш силу; несіяні квіти засіяли взгір'я, і луг, і могилу... (Уляна Кравченко).
2. Неочищений від домішок за допомогою просівання (про насіння, борошно і т. ін.).
Лейзор держав їх у таких казармах, харчував такими харчами, що безщасні литвини, звикши їсти невіяний та несіяний хліб, кидали заводи і тікали (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)