нетривкий

НЕТРИВКИ́Й, а́, е́.

1. Який не має міцності, легко руйнується; неміцний.

Виходять [рибалки] за двері нетривких своїх хатин, котрі тремтять на морському березі (Ю. Яновський);

Весна розтопила лід, ґрунт став мокрим, податливим, нетривким (М. Чабанівський).

2. Досить нестійкий (про ходу, рухи і т. ін.); невпевнений; нетвердий (у 2 знач.).

Стриманою, трохи нетривкою ходою заступила [Тетяна] жінку з дитиною і стала перед чорною цівкою дула (Яків Баш).

3. перен. Який може легко змінюватися, порушуватися; нестійкий, ненадійний.

Став [Владислав] доводити, що корисніше довести справу до цілковитої перемоги, ніж підписувати пакт нетривкий і ганебний для Речі Посполитої (З. Тулуб);

Викликали [пани] з Балти оренбурзьких козаків, і іхні нагаї розірвали ще нетривкі ниті єдності поміж селянами (М. Стельмах).

4. Який легко піддається чужому впливові; нетвердий у своїх поглядах, звичках і т. ін.; нестійкий (у 3 знач.).

Люба хоче уявити поета-шахтарчука в ті трудні дні, коли інтелігенція саботувала, нетривка частина шахтарів розбігалася (О. Кундзич).

Значення в інших словниках

1. нетривкий — нетривки́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. нетривкий — -а, -е. 1》 Який не має міцності, легко руйнується; неміцний. 2》 Те саме, що нетвердий 2). 3》 перен. Який може легко змінюватися, порушуватися; нестійкий, ненадійний. 4》 Те саме, що нестійкий 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. нетривкий — НЕПЕ́ВНИЙ (про голос, рухи, ходу тощо — який свідчить про внутрішні сумніви, невпевненість, несміливість і т. ін. або слабість), НЕВПЕ́ВНЕНИЙ, НЕРІШУ́ЧИЙ підсил.  Словник синонімів української мови
4. нетривкий — НЕТРИВКИ́Й, а́, е́. 1. Який не має міцності, легко руйнується; неміцний. Виходять [рибалки] за двері нетривких своїх хатин, котрі тремтять на морському березі (Ю. Янов., II, 1958, 50); Весна розтопила лід, грунт став мокрим, податливим, нетривким (Чаб.  Словник української мови в 11 томах