неуспіх
НЕУ́СПІХ, у, ч.
Невдале, небажане для кого-, чого-небудь розв'язання, завершення і т. ін. чого-небудь.
Невдача роботи над першою книгою, навіть цілковитий неуспіх першої книги ні в якому разі не повинні обірвати в молодого літератора його бажання, його вирішення писати (Ю. Смолич);
Долю операції, успіх чи неуспіх її, могла вирішити, зрештою, тільки вона, матінка-піхота! (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)