нещадний
НЕЩА́ДНИЙ, а, е.
1. Який не знає пощади; жорстокий, непримиренний, безпощадний.
Ненависть до ворогів повинна бути в нас нещадна, як нещадною була вона і в Шевченка (П. Тичина);
Вона була активна й наполеглива, настирлива й нещадна до тих, хто ставав їй на дорозі (Ю. Яновський);
Завжди урівноважений і терплячий, капітан Чумаченко ставав нещадним, коли виявляв, що якась рота зазнала марних втрат людьми (О. Гончар);
// Власт. такій людині.
Жалілася [мати] на своє тяжке, одиноке життя та нещадний, без милості, характер Інокентія (Григорій Тютюнник);
// Який виражає жорстокість, непримиренність; грізний.
Очі лейтенанта горять жадобою, а губи тремтять, як у ображеної дитини; поросле щетиною обличчя з випертими вилицями гострішає, робиться нещадним і лютим (Григорій Тютюнник);
Знов погляди їхні зійшлись, як мечі: – У нього – нещадний, благальний – у неї... (І. Нехода);
// Пройнятий великим завзяттям, наполегливістю; дуже сильний.
Клекотав нещадний рукопашний бій (Іван Ле і О. Левада).
2. Який дуже дошкульно діє (про вітер, сонце, мороз і т. ін.).
Безмежний, поруділий під нещадним сонцем степ задихається від спеки (А. Дімаров);
Зараз полудень, і воно [сонце] високо стоїть над головою. Здається, нікуди не сховатися від нещадного проміння (О. Копиленко).
Словник української мови (СУМ-20)