неімущий

НЕІМУ́ЩИЙ, а, е, книжн. заст.

Який не має достатніх засобів для існування, терпить нужду; бідний, нужденний, убогий.

К іменитим панам, К неімущим старцям, К козакам-молодцям, К чорнобривим дівкам, У душах, у серцях Тугою-лучиною, пісне, заньмися! (М. Костомаров);

// у знач. ім. неіму́щий, щого, ч. Людина, яка не має достатніх засобів для існування; бідняк.

Тільки збере [Наум] хоч трохи чого, так і роздає бідним та неімущим (Г. Квітка-Основ'яненко).

Значення в інших словниках

1. неімущий — неіму́щий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. неімущий — див. бідний  Словник синонімів Вусика
3. неімущий — -а, -е. Який не має достатніх засобів до існування, терпить нестатки; бідний, нужденний. || у знач. ім. неімущий, -щого, ч. Людина, яка не має достатніх засобів до існування; бідняк.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. неімущий — БІ́ДНИЙ (який живе в нестатках), УБО́ГИЙ (ВБО́ГИЙ), НЕІМУ́ЩИЙ книжн., заст., ЗЛИДЕ́ННИЙ підсил., НУЖДЕ́ННИЙ підсил., ГО́ЛИЙ підсил. розм., НИ́ЩИЙ підсил. заст., ОБІ́ДРАНИЙ (ОБДЕ́РТИЙ) підсил. розм., ГОЛОДРА́НИЙ зневажл., ГОЛОПУ́ЗИЙ зневажл.  Словник синонімів української мови
5. неімущий — НЕІМУ́ЩИЙ, а, е. Який не має достатніх засобів для існування, терпить нужду; бідний, нужденний. Ні одна з легалізованих партій в Росії, ні одна з ліберальних і демократичних партій..  Словник української мови в 11 томах