нива
НИ́ВА, и, ж.
1. Ділянка або смуга землі, на якій ростуть хлібні культури або яка призначена для їх вирощування; поле.
На ниву в жито уночі, На полі, на роздоллі, Зліталися поволі Сичі (Т. Шевченко);
Ниво моя, ниво, Ниво золота! Стигнеш ти на сонці, Налила жита... (П. Грабовський);
З острахом бідний орач позира на незорану ниву (І. Франко);
Пригадав Оленчук.., як першу ниву свою обробляв із старшим сином (О. Гончар);
// рідко. Хлібні рослини, що ростуть на такій ділянці.
Легенький вітер колихав ниви проса (з газ.).
2. перен. Сфера, галузь людської діяльності; царина (у 1 знач.).
На старшинській ниві і розкрилися повністю всі його [Багірова] таланти (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)