нидіння
НИ́ДІННЯ, я, с.
Стан за знач. ни́діти.
Сербський учений [Караджич] яскраво розкрив творчі здібності простого, приреченого, здавалося, на безпросвітне нидіння народу, показав незмірні багатства його духовного світу (з наук. літ.);
Від довгого нидіння в казематах неждана воля й повітря п'янили його (П. Козланюк);
Вся його постать аж надто голосно говорила, що й минуле його життя було не життя, а вічне нидіння та бідування (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)