нижче
НИ́ЖЧЕ, присл.
1. Вищ. ст. до ни́зько.
Літаки спустилися нижче – в повітрі завили бомби (Д. Ткач);
Червоними загравами, запалали ліси, а нижче жевріли, тліли кущі ялівнику (С. Чорнобривець);
– Чоловік .. добрим словом згадає... – А тепло ж буде від того доброго слова?.. – Тепло! – вже грізно одрубав Чіпка, а далі, нижче спускаючи голос, каже: – Я знаю, що моя праця не пропаде марно (Панас Мирний).
2. у знач. прийм., з род. в., часом у сполуч. з прийм. від (од) або з род. в. Уживається при назві тієї верхньої межі, за яку не виходить дія висловленого в реченні.
Нижче од ставка Роставиця знов повилася між зеленими левадами та вербами (І. Нечуй-Левицький);
За сей місяць, що я тут пробуваю, термометр ніколи не показував нижче + 10°, навіть уночі (М. Коцюбинський);
Іде [сніговик], ступає неквапливо, і довга-довга борода, як білий сніг, блискучо-сива, аж нижче пояса спада (Н. Забіла).
3. Ближче до гирла ріки.
Тече, шумить Дніпро славний, Дорога весела: Луги, піски, ліси, гори, Городи і села. Городище стоїть вище, а Власівка нижче (Л. Глібов);
Нижче по Дунаю, на південь від Будапешта, сапери протягом одної ночі навели переправу (О. Гончар).
4. Далі, у наступному місці (розповіді, тексту і т. ін.).
Стрункий той міст переїздив я тихо з товаришами. Враз один із них, Підвівши руку, показав мені Таблицю й напис: Спорудили міст з наказу Конєва бійці радянські. А нижче – місяця число і рік (М. Рильський).
◇ (1) Ни́жче своє́ї (вла́сної) гі́дності – про те, що принижує чиюсь гідність.
Вона вважала нижче своєї гідності хоч слово кинути цьому незграбному бороданеві (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)