нити
НИ́ТИ, ни́ю, ни́єш, недок.
1. Давати відчуття тупого болю.
Трудно бути веселим, коли зуб ниє (М. Коцюбинський);
У нього терпли ноги, нила спина (С. Чорнобривець);
// безос.
У Вови нило всередині, і він нічого не слухав (С. Васильченко);
Петрусь відчув, як у нього ниє в лікті (І. Багмут).
2. розм. Набридливо скаржитись на кого-, що-небудь, виражати своє незадоволення з приводу чогось; скиглити, нарікати.
– Чого ти вічно ниєш? І те тобі не подобається в лабораторіях, і брудно тут, і зірок тобі з неба не дають хапати (Ю. Шовкопляс);
Відомо, що тільки люди хворі та хворобливі піддаються поганому настрою, весь час ниють, не знають, на якому світі живуть: і тут гаряче, і там боляче (Ю. Збанацький).
3. Видавати протяжні, набридливі звуки.
І от він там, де ниють кулі у перехресному рою (В. Сосюра).
Словник української мови (СУМ-20)