ниючий
НИ́ЮЧИЙ, а, е.
Який ниє.
Він здавався їм невтомним, бо ніхто з них не знав, що коли майор сяде, то знов підвестися на свої вічно ниючі ноги, роздроблені осколками ще в сорок першому, – буде йому дуже тяжко (О. Гончар);
В ці хвилини Даша забуває про ниючий біль у серці (С. Журахович);
В яру залунав новий ниючий і пекучий спів. Дівча співало про себе (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)