новітній
НОВІ́ТНІЙ, я, є.
1. Який охоплює сучасний період, стос. до нього; сучасний, теперішній.
О, дайте Чумакових ритмів, Заліза дзвін, бетону тон! Щоб оспівать часи новітні (М. Шеремет);
Багато великих змін відчули люди в собі і в новітньому світі (О. Довженко);
Новітні архітектори й художники вивчають старі архітектурні форми і живописні принципи (з газ.).
2. Новий, що відповідає сучасним вимогам; найновішого типу, конструкції і т. ін.
Замість архітектурних балконів з амурчиками та іншими прикрасами, новітні будинки мали стандартні, неестетичні залізні балкончики (Ірина Вільде);
Чекають нас новітнії машини. Ставай, юначе, справжнім трударем! (Г. Бойко);
// рідко. Новий, інший; не той, що був раніше.
І став я шукати собі для розради Новітніх друзів (А. Кримський).
Словник української мови (СУМ-20)