ногавиця
НОГАВИ́ЦЯ, і, ж., діал.
1. Холоша.
– Били-сте Йваниху? – запитав суддя Грицька, що стояв босий, з одною ногавицею підкоченою, в сардаці наопашки (Л. Мартович);
З гущини вискочив Грицько Хрін, десь опудало на коноплях узяв, начепив синю дерту ногавицю, куценького брилика нап'яв (К. Гордієнко).
2. тільки мн. Суконні штани.
Алі, на своїх довгих ногах, тісно обтягнених жовтими ногавицями, в синій куртці і червоній пов'язці, високий і гнучкий, як молодий кипарис, здавався на тлі неба велетнем (М. Коцюбинський);
Прийшли люди до кравця.., Щоб пошив їм жупана Й добрі ногавиці (В. Самійленко).
Словник української мови (СУМ-20)