номенклатура
НОМЕНКЛАТУ́РА, и, ж.
1. Сукупність прийнятих для наукового вжитку назв, термінів, що застосовуються в тій чи іншій галузі знання.
Номенклатура робітничих професій.
2. Сукупність назв продукції, яку виробляють на якомусь підприємстві.
Номенклатура збірних залізобетонних і бетонних виробів, виготовлюваних заводом, дуже велика (із журн.).
3. збірн. Перелік посад, кадри яких затверджують органи вищого рівня;
// Працівники, призначені чи затверджені органами вищого рівня на якісь посади.
[Качан:] До бухгалтера дійшов. А я ж був у номенклатурі, мені сам Кузьма Пилипович “ти” говорив... (М. Зарудний).
4. екон. Перелік рахунків, що їх відкриває бухгалтерія.
△ (1) Топографі́чна номенклату́ра – сукупність назв, термінів, уживаних у топографії (у 1 знач.).
Словник української мови (СУМ-20)