Словник української мови у 20 томах

норець

НОРЕ́ЦЬ, рця́, ч.

1. Водоплавний птах родини качиних, що має на задньому пальці широку шкірясту лопать і їжу добуває, пірнаючи; нирок, пірникоза.

Там норець (Пірни́коза, як кажуть наші діти) То білими виблискує грудьми, То щезне у воді, лиш розійдуться Круги широкі (М. Рильський);

Деякі породи норців мандрують по воді. Пливуть собі з річки в річку, до самого моря. А там декотрі з них зимують біля берегів та островів Каспійського моря (О. Копиленко).

2. заст. Водолаз.

Норець в глибоні [глибини] поринає кипучі І з моря виносить він перла блискучі (Б. Грінченко);

Посилав той купець норця, щоб пурнув у море та подививсь, за що він [корабель] там зачепився (Сл. Б. Грінченка).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. норець — норе́ць 1 іменник чоловічого роду, істота птах норе́ць 2 іменник чоловічого роду, істота водолаз арх.  Орфографічний словник української мови
  2. норець — Нурець, (технічно екіпірований) водолаз; (з акваланґом) акваланґіст.  Словник синонімів Караванського
  3. норець — -рця, ч. 1》 Водоплавний птах родини качиних, що має на задньому пальці широку шкірясту лопать і їжу добуває, пірнаючи. 2》 заст. Водолаз.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. норець — НИРО́К (загальна назва диких водоплавних птахів родини качиних, що пірнають по здобич), НИРЕ́ЦЬ, НОРЕ́ЦЬ, ПІРНИ́КОЗА розм., НУРО́К діал., НУРЕ́ЦЬ діал. А гагара — нирець, ниркова птиця, через те охота (полювання) на неї має свої особливості й свою принадність (Остап Вишня).  Словник синонімів української мови
  5. норець — Норе́ць, норця́, -це́ві; норці́, -ці́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. норець — НОРЕ́ЦЬ, рця́, ч. 1. Водоплавний птах родини качиних, що має на задньому пальці широку шкірясту лопать і їжу добуває, пірнаючи. Там норець (Пірни́коза, як кажуть наші діти) То білими виблискує грудьми, То щезне у воді...  Словник української мови в 11 томах
  7. норець — Норець, -рця́ м. 1) Водолазъ. Посилав той купець норця, щоб пурнув у море та подививсь, за що він (корабель) там зачепився. Чуб. II. 17. 2) Родъ утки: нырокъ, Mergus albellus.  Словник української мови Грінченка