ніжність
НІ́ЖНІСТЬ, ності, ж.
1. Абстр. ім. до ні́жний 1–4.
Тарас Волошко, новий член бригади, то сполохано позирав на Переверзу, коли той гримів своїм могутнім голосом і світив білками очей, то дивувався, схвильований його несподіваною ніжністю, податливістю (Д. Ткач);
Його [Онєгіна] негадана поява І ніжність погляду чудна, І мова з Ольгою ласкава, – Таке це дивне все! (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна);
Спускається [туман] на червоний сап'ян гречки і кладе на нього свою вогкувату ніжність барв (М. Стельмах).
2. Ніжне, тепле почуття, ласкавість, сердечність у ставленні до кого-небудь.
Тиха, печальна ніжність до Михайла Гайворона охопила серце дівчини (В. Собко);
Місцеве населення, бурхливо вітаючи полк, з особливою ніжністю вітало Ясногорську (О. Гончар).
3. Вияв любові, вчинки, слова, які виражають ніжні, теплі почуття до кого-, чого-небудь; ласка.
Марися немало здивувалася тій ніжності, бо баба була дуже строга і ніколи не цілувала нікого (І. Франко);
Безконечні цифри, закодовані команди, рапорти – їх тільки й чуєш протягом дня на командному пункті, ніжностям та ліриці нема тут місця (О. Гончар).
◇ (1) Теля́чі ні́жності – надмірна або недоречна сентиментальність у вираженні своїх почуттів.
– Олено, зрозумій: я не можу. Коли усе тут нагадує мені про нього? Куди не піду, на що не погляну... Ніжності телячі! Так, наче я не любила ніколи (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)