обдарований
ОБДАРО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до обдарува́ти.
[Антей:] Се Ніке увінчала свого поета. А коли й Харита йому додасть гранату чи троянду, він буде обдарований усім, чого дозволено бажати смертним (Леся Українка);
Дарма, що мала [Оленка], проте обдарована ясним голосом (К. Гордієнко).
2. у знач. прикм. Який має великі природні здібності; здібний, талановитий.
Воронцов, наче за власним сином, стежив, як зростає цей молодий обдарований офіцер, фанатично відданий справі (О. Гончар);
Бувши обдарованою актрисою досить широкого діапазону, Зарницька мала величезний успіх у публіки (з мемуарної літ.).
3. юр. Якому за відповідним договором передано у власність майно.
Обдарована сторона.
Словник української мови (СУМ-20)