обдивлятися
ОБДИВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ОБДИВИ́ТИСЯ, дивлю́ся, ди́вишся; мн. обди́вляться; док.
1. кого, що. Уважно розглядати кого-, що-небудь, з усіх боків; оглядати.
Дівчата обдивляються її, хвалять стьожки, намисто, серги (Панас Мирний);
Тривожно озиралися [біженці] назад, на далекі дими, обдивлялись високе синє склепіння ранкового неба (В. Козаченко);
Він негайно обдивився подарунок, велосипед йому дуже сподобався (Ю. Яновський);
// Послідовно розглядати кого-, що-небудь з метою ознайомлення.
Покинувши свої речі на станції, я пішов обдивлятись місто (В. Самійленко);
З темряви виринула постать дівчини.., вона злегка прикрила долонею очі і обдивилася усіх, що сиділи біля вогнища (О. Донченко);
Гордо увійшла [графиня], Натовп обдивилась поглядом недбалим (М. Бажан);
// Ретельно розглядати що-небудь з метою обстеження, виявлення чогось; обстежувати.
Тихович пильно обдивляється кожний корінець, підсовуючи інколи під побільшуюче скло (М. Коцюбинський);
Чемериця .. оглянув кран. Спочатку обдивився поворотний вінок, шестерні і циліндри (Г. Коцюба).
2. Дивитися навколо себе; роздивлятися на всі боки.
Стояла Мотря у кущі калини і обдивлялася навкруги (Панас Мирний);
Вже можна було обдивитися, куди ми приїхали (П. Панч);
Каленик Романович сів, обдивився навколо (І. Сенченко).
Словник української мови (СУМ-20)