обжера
ОБЖЕ́РА, ОБЖИ́РА, и, ч. і ж., зневажл.
Людина, яка багато й пожадливо їсть; ненажера.
– От, ненаїда! От, обжера! – нарікає Андрій. – Нічого, – потішає Олекса, – то він з голоду; а він непоганий; часом оборонить (В. Барка).
Словник української мови (СУМ-20)