обкрадати
ОБКРАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБІКРА́СТИ і рідко ОБКРА́СТИ, а́ду, а́деш, док., кого, що.
Красти щось у кого-небудь, де-небудь.
Голова .. почав з писарем потроху обкрадати громадський скарб (І. Нечуй-Левицький);
Згодувала собі синка злодія! Обкрав твій Семенко панича! (Марко Вовчок);
За якийсь тиждень вони обікрали квартиру на Базарній вулиці (І. Микитенко);
// кого, перен., перев. у сполуч. із займ. себе. Діяти на шкоду собі.
Вона не могла зрозуміти, як вона могла так довго жити іншим життям .. Вона просто сама себе обкрадала (М. Коцюбинський);
[Придорожній] Хто старість не поважає, той себе обкрадає (О. Корнійчук).
Словник української мови (СУМ-20)