обкурюватися
ОБКУ́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ОБКУРИ́ТИСЯ, курю́ся, ку́ришся, док.
1. Обдавати, оповивати себе димом.
2. чим, чого і без дод., розм. Дуже багато курити, завдаючи собі шкоди;
// Курячи певні речовини, досягати стану наркотичного сп'яніння.
Вони вибороли собі чергове позапільгове право впиватися, вшиватися, обкурюватися, обколюватися (Ю. Іздрик);
Обкуритися опіумом;
Обкуритися конопель.
3. тільки док., розм. Витратити до кінця все куриво.
Брянський теж потерпає, без курива, але стоїчно зносить свої муки. – Обкурились, – скаржиться нарешті і Брянський. – Хоч би раз ще потягти (О. Гончар).
4. Ставати зручним для куріння (про люльку, мундштук).
5. тільки недок. Пас. до обку́рювати.
Словник української мови (СУМ-20)