облада
ОБЛА́ДА, и, ж.
1. заст. Володіння.
Перша [Гатора] сказала: “Даю тобі ситую землю в обладу” (Леся Українка);
Беріть цей світ собі в обладу, люди! – Зевес гукнув з своєї висоти (М. Лукаш, пер. з тв. Ф. Шиллера).
2. заст., рідко. Влада.
Над усім обладу маєш, – Вчуй же стогін, прихились, Правий Боже! Чи зламаєш Ти кайдани ці колись? (П. Грабовський).
3. рідко. Те саме, що обла́днання.
Знов ідуть на захід танки .. Звірені машини боротьби і мсти, Свіжого покову, свіжої облади, Молодої сталі кремезні пласти (М. Бажан).
Словник української мови (СУМ-20)