облатувати

ОБЛА́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЛАТА́ТИ, а́ю, а́єш, док.

1. що. Нашивати латки на чомусь кругом, по всій поверхні.

Мати все кляли [пальтечко] та ніяк не могли його облатати (І. Микитенко);

// Латаючи, повністю лагодити що-небудь.

Хлопчика стріла зовсім нерідна й не їхня тітка, повела до себе додому й нагодувала. Увечері змила голову й облатала, що могла (Ю. Яновський).

2. кого, розм. Латати кому-небудь все, що потрібно.

Жінки підгодовують [полонених], облатують (О. Гончар);

Нема кому ні обіпрати, ні облатати: треба женитися (Номис);

Заплаче Катруся, обмиє, облатає, нагодує [Тараса], та так, щоб свекруха не знала (О. Іваненко).

Значення в інших словниках

1. облатувати — обла́тувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. облатувати — -ую, -уєш, недок., облатати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Нашивати латки на чомусь кругом, по всій поверхні. || Повністю латати що-небудь. 2》 розм. Латати кому-небудь все, що потрібно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. облатувати — ОБЛА́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЛАТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Нашивати латки на чомусь кругом, по всій поверхні. Мати все кляли [пальтечко] та ніяк не могли його облатати (Мик., Кадильниця, 1959, 4); // Повністю латати що-небудь.  Словник української мови в 11 томах
4. облатувати — Облатувати, -тую, -єш сов. в. облата́ти, -та́ю, -єш, гл. 1) Класть, положить заплаты, починять, починить, положивъ заплату. 2) — кого. Постоянно чинить чью-либо одежду, починить чьи-либо одежду и бѣлье (все), положить заплаты на чьи-либо одежду и бѣлье.  Словник української мови Грінченка