облягати
ОБЛЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБЛЯГТИ́, ля́жу, ля́жеш, док.
1. кого, що. Розміщуватися навколо чого-небудь; тісно оточувати щось.
Показалися садки, левади, що завжди облягають кожне село (Панас Мирний);
Колись Яремин Кут облягали з усіх боків землі пана Безбородського (С. Добровольський);
Козаче село Глибове при самому Дніпрі, та облягли його височенні гори (Марко Вовчок);
// Щільно прилягаючи, охоплювати що-небудь (про одяг).
Біла, підперезана тонким плетеним поясом сорочка облягала худе, костисте тіло Сафрона (М. Стельмах);
Вона стояла .. в темно-зеленій армійській сукні, що тісно облягала її стан (О. Гончар);
// Покривати собою кого-, що-небудь по поверхні, з усіх боків.
Теплий пухнастий шарф облягав її одне плече (О. Гуреїв);
Ще кілька хвилин тому коси пишними хвилями облягали її голову, а тепер на подруг збентежено дивилася якась незнайома голомоза жінка (А. Хижняк).
2. що. Покривати що-небудь суцільною масою; густо оповивати (про туман, хмари і т. ін.).
Темрява землю кругом облягала (Я. Щоголів);
Дощ суцільним шумом облягав усі навколишні ліси, темні кручі та висоти (О. Гончар);
Що це за така страшна грозова хмара облягла півколом горизонт..? (Я. Качура);
// безос.
Все небо облягло сірими хмарами (Б. Грінченко).
3. кого і без дод., перен. Повністю захоплювати, заполонювати кого-небудь (про думки, почуття і т. ін.).
Одні тільки думки сумні облягають тебе (Панас Мирний);
– Як згадаю, скільки я того гріха через тебе набралася, так аж сум облягає... (Л. Яновська);
[Пугач:] А мене іноді, віриш, така хандра безпросвітна обляже, так починає мені душу гнітити, що й світ не милий (О. Гончар).
4. кого, що. Тісно обступати, оточувати кого-, що-небудь.
Чималий гурт, що облягав кобзаря, мов змело вітром (О. Ільченко);
Незаможники виходили [з сільбуду] поодинці .. і мовчки облягали Химочку з усіх боків (Г. Епік);
Вірителі .. цілою ватагою облягли князівську віллу і один за другим почали достукуватися до покоїв (І. Франко);
Контору відкривають аж в дев'ятій ранком, але ми вже облягли її від сьомої (Мирослав Ірчан);
// Оточувати військом; брати в облогу.
Інший береться до зброї і важить на царські чертоги; Цей облягає міста і руйнує будинки нещасні (М. Зеров);
На сторінках літопису змальовано докладно, як тікав од козаків розбитий польський коронний гетьман Потоцький і як облягли його в містечку Полонному грізні козацькі полки (О. Довженко);
Наче хмари, бідний Київ Печеніги облягли (О. Олесь).
5. кого, що. Лягати навколо кого-, чого-небудь.
Дітям – розкіш: обляжуть криницю з усіх боків, набирають воду в пригорщі й смаковито п'ють (О. Гончар).
6. розм., рідко. Укладатися спати.
Незабаром усі обляжуть, бо завтра свято – неділя, ніхто нічого звечора не робить (Панас Мирний).
7. тільки док., розм., рідко. Те саме, що захворі́ти.
Обліг мій братчик, лежить (Сл. Б. Грінченка).
(1) Обляга́ти / облягти́ хма́рами кого, що – великою масою щільно оточувати кого-, що-небудь.
Серед літа саме в спеку козаки й татари хмарами облягли навкруги польське військо (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)