облямівка
ОБЛЯМІ́ВКА, и, ж.
1. Вишивка або смужка тканини, хутра і т. ін. на краях одягу, взуття і т. ін. для оздоблення; лямівка, оторочка.
Козацький червоний кунтуш, з вильотами на рукавах та золотими облямівками так і просився на його пишну постать (І. Нечуй-Левицький);
– Візьміть мою кунячу шубу з бобровою облямівкою та коміром (З. Тулуб);
* Образно. – А ця облямівка, – вона доторкнулась до Лариної шиї, – найбайдужішого до жіночої краси примусить звернути увагу на золото вашого волосся (Ю. Шовкопляс).
2. перен. Те, що смугою оточує що-небудь.
Ось невеличке озерце, кругле, схоже на голубе блюдечко, в зеленій облямівці (О. Копиленко);
Пальчасті листки каштанів жовкнуть не одразу. Спочатку на них з'являється вузенька жовта облямівка, кожен листок ніби оторочений темно-золотим обідком, який стає все ширшим і ширшим, поки не захопить увесь листок (В. Собко).
Словник української мови (СУМ-20)