обляпувати
ОБЛЯ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЛЯ́ПАТИ, аю, аєш, док., кого, що, розм.
Обкида́ти, обливати кого-, що-небудь бризками якоїсь рідини; оббризкувати;
// Обкидаючи, обливаючи бризками, забруднювати, пошкоджувати кого-, що-небудь.
Падаючи.., обидва полетіли в розлив джерела. Під їх вагою вода розбризкалась фонтаном, обляпуючи обох з ніг до голови багном (Я. Галан);
– А в тій хвилі як не бухне кипя'чка, так нас усіх і обляпала (І. Франко);
Давид сказав, що аби глиною не обляпала [Марія] книжок (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)