обмазувати
ОБМА́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБМА́ЗАТИ, ма́жу, ма́жеш, док.
1. кого, що. Якоюсь в'язкою, липкою і т. ін. речовиною покривати поверхню чого-небудь, намазувати чиєсь обличчя, тіло, одяг тощо.
Я мов досвідчений лікар, що, в кубку підносячи дітям Прикрий напій полиновий.., Спершу обмазує вінця густим нерозсиченим медом (М. Зеров);
З одного куща випурхнув дрізд. Він був такий чорний, наче його обмазали шевською смолою (О. Донченко);
Старенька жінка виходила в сад обмазувати глиною молоді стовбури (А. Шиян);
// чим, у що і без дод., розм. Забруднювати кого-, що-небудь якоюсь речовиною.
Шибки б'є [хуліган], двері ламає, дітей обмазує в чорнило (Ю. Яновський);
Таскають [гуси] грязь і глей зо дна Да мажуть Лебедя, щоб пір'я посіріло. Обмазали кругом – і трохи галас стих (Є. Гребінка).
2. що. Покривати стіни та інші частини будівлі шаром глини.
Вона рук не жаліла, обмазуючи та обліплюючи хату, щоб і холод не заходив зимою (Панас Мирний);
– Заходився пересипати повітку, – пошити ще сніпками та обмазати, то й готова буде (М. Коцюбинський);
Мати поле, мати в'яже, Дочка й хати не обмаже! (С. Олійник).
Словник української мови (СУМ-20)