обмальовувати
ОБМАЛЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБМАЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док.
1. кого, що. Покривати поверхню чого-небудь малюнками, візерунками і т. ін., розписувати фарбами; розмальовувати.
– Покличте мого маляра! Він вам так обмалює церкву, що ви тільки очі витріщите! (І. Нечуй-Левицький);
Віконниці сама обмалює, і стіни хай будуть білі, .. а причілок обмалює жовтогарячим (Ю. Яновський);
// Оздоблювати що-небудь по краях малюнками, візерунками, обводити лініями і т. ін.
До жаги забажалось школяреві зробити самому таку книжечку, обмалювати візерунками (С. Васильченко);
// розм. Хаотично покривати що-небудь написами по всій поверхні; обписувати.
2. що. Чітко окреслювати що-небудь; робити обриси чогось виразними, рельєфними.
Тонка бомбакова сорочка щільно обіймала її молоде тіло, рельєфно обмальовувала круглі плечі (М. Коцюбинський);
Губи стиснуті міцно, аж просинь обмалювала їх по краях (Ю. Мушкетик).
3. що, перен. Детально розповідати про що-небудь, викладати щось з усіма подробицями; описувати.
Цю фразу говорила недавно Маруся, обмальовуючи звичаї і вдачу басарабської інтелігенції (І. Нечуй-Левицький).
4. кого, що, перен., розм. Недоброзичливо висловлюватися про кого-, що-небудь; ганити.
Якась услужлива приятелька не щадила язика, не щадила живих красок, щоби обмалювати перед Бляйбергом Дозю і її матір (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)