обманка
ОБМА́НКА, и, ж.
Мінерал, який має в своєму складі метал, але позбавлений зовнішніх його ознак.
Головний породотворний мінерал – рогова обманка (з наук. літ.);
Смоляна обманка; Цинкова обманка.
△ (1) Рогова́ обма́нка – непрозорий мінерал темно-зеленого або чорно-бурого кольору з блискучим полиском, як у рога.
Головний породотворний мінерал – рогова обманка (з наук. літ.);
(2) Ци́нкова обма́нка – те саме, що сфалери́т.
Дуже поширені сполуки сірки з різними металами. Багато з них є цінними рудами і служать для добування кольорових металів (наприклад: свинцевий блиск РbS, цинкова обманка ZпS, мідний блиск Си²S та ін.) (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)