обмарювати
ОБМА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБМА́РИТИ, рю, риш, док., кого, що і без прям. дод., рідко.
1. Виклика́ти галюцинації.
Полягали спати. Тільки примовкли – знову кинулась .. з усіх кутків густа стума, труїла, обмарювала: не там вікна, не туди стіни, вся кімната тоне кудись в чорне провалля (С. Васильченко);
// Зачаровувати, морочити.
[Єпископ:] Який злий дух тобі обмарив серце? (Леся Українка);
// безос.
Його немов обмарило, немов нечиста сила водила по цьому пустирі (Григорій Тютюнник);
Чи то задрімав вартовий, чи обмарило, тільки не помітив він, як шаснула мимо висока худа жінка з косою за плечима (А. Дімаров).
2. Мріяти про кого-небудь, плекати надію на щось; омріювати.
Словник української мови (СУМ-20)