обмирати
ОБМИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБМЕ́РТИ, обімру́, обімре́ш, док.
1. Непритомніти.
Як почне пані обмирати та стогнати, та в крик викрикувати, то він .. і плаче, і сам людей лає (Марко Вовчок).
2. розм. Утрачати здатність рухатися від якого-небудь сильного або несподіваного відчуття, зворушення; завмирати, ціпеніти.
Він обмирав увесь, здригаючись на згадку про кошмарну смерть Мусія й Мацька (П. Козланюк);
Раптом подався [становий] постаттю вперед і пронизливо гострими очима вп'явся в стоголовий натовп. Усі так і обмерли (А. Головко).
◇ (1) Обмира́ти / обме́рти зі стра́ху́ – дуже лякатися, боятися; ціпеніти.
Горпина, слухаючи прокльони дідові, обмирала з страху (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)