обпоювати
ОБПО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБПОЇ́ТИ, ою́, о́їш, док., кого.
1. Надмірно напувати, завдаючи шкоди.
Обпоїти теля молоком;
// Підносячи багато хмільного, доводити до сп'яніння.
Ганка взяла собі звичай щовечора обпоювати його добре і навіть із собою до комори брала фляшку [пляшку] горілки (І. Франко).
2. Поїти з певною метою зіллям, якому приписують чарівні властивості, чим небудь отруйним тощо.
– Я їм покажу, як заманювати чужих хлопців та обпоювати їх зіллям (Панас Мирний);
[Домаха:] Чула я, як ви і людям казали, що я й сяка, й така, що я чимсь обпоїла Василя (М. Кропивницький);
* Образно. Мене тоді, юнака першого гуляння, обпоїв той вітер, як дур-зіллям (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)