обридливий

ОБРИ́ДЛИВИЙ, а, е.

1. Який обридає чимось; набридливий.

Старий Іван Лаврусь скинув обридливу сльозу, що пробігла по всьому виду (Б. Грінченко).

2. Огидний, бридкий.

Сниться йому, що якась слизька, погана рука поволі розвертає одіж на його грудях.., холодна, обридлива (І. Франко);

Все перепліталося сміхом, живою потребою сміятися. І тільки. І нічого гидкого, нічого обридливого (Г. Хоткевич).

Значення в інших словниках

1. обридливий — Огидний [V,XII]  Словник з творів Івана Франка
2. обридливий — обри́дливий прикметник  Орфографічний словник української мови
3. обридливий — Набридливий, ДОКУЧЛИВИЙ; ОГИДНИЙ, бридкий; обридний.  Словник синонімів Караванського
4. обридливий — див. гидкий; докучливий; нав'язливий  Словник синонімів Вусика
5. обридливий — [обридлиевией] м. (на) -вому/ -в'ім, мн. -в'і  Орфоепічний словник української мови
6. обридливий — -а, -е. 1》 Який обридає чимось; набридливий. 2》 Огидний, бридкий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. обридливий — ОБРИ́ДЛИВИЙ, а, е. 1. Який обридає чимось; набридливий. Старий Іван Лаврусь скинув обридливу сльозу, що пробігла по всьому виду (Гр., Без хліба, 1958, 70). 2. Огидний, бридкий.  Словник української мови в 11 томах
8. обридливий — ГИДКИ́Й (про людину, її риси тощо — який викликає огиду), БРИДКИ́Й, ОГИ́ДНИЙ, ОГИ́ДЛИВИЙ, ОСТОГИ́ДЛИЙ, ГИДО́ТНИЙ, ОБРИ́ДЛИВИЙ, ОСОРУ́ЖНИЙ, ВІДВОРО́ТНИЙ, ПЛЮГА́ВИЙ зневажл. — Я тебе зненавиділа! Ти мені противний! Поганий! Гидкий! (І.  Словник синонімів української мови
9. обридливий — Обри́дливий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. обридливий — Обридливий, -а, -е 1) Надоѣдливый. 2) Противный. Сякий такий обридливий, да й той до балачки. н. п.  Словник української мови Грінченка