обсотувати

ОБСО́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБСОТА́ТИ, а́ю, а́єш, док.

1. кого, що. Густо обплутувати, обвивати; обсновувати.

Малуші здалося, що потрапила вона в якесь павутиння, хоче його порвати, скидає з себе, а воно облипає, обсотує її все міцніше й міцніше (С. Скляренко);

* Образно. Лиш чорнобрива Калина Несторієва не відзивалася, жалем серце обсотувала (Марко Черемшина);

Сергій аж шарпнувся, ніби розірвав м'яке й тепле павутиння почуттів, що почало обсотувати його (В. Козаченко).

2. що, перен. Обволікати, обкутувати, огортати з усіх боків.

Язички вогню обсотували березові полінця (Н. Рибак);

Студені, чорні долоні його [село] обтулять .. Хмарами його обсотають (Марко Черемшина).

Значення в інших словниках

1. обсотувати — обсо́тувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. обсотувати — -ую, -уєш, недок., обсотати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Густо обплутувати, обвивати; обсновувати. 2》 перен. Обволікати, обкутувати, огортати з усіх боків.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обсотувати — ОБВИ́ТИ (про рослини, коріння і т. ін. — повившись навколо чого-небудь, по чому-небудь, покрити собою якийсь предмет, поверхню), ОБПЛЕСТИ́ (ОПЛЕСТИ́), ПЕРЕПЛЕСТИ́, ОБСОТА́ТИ (ОСОТА́ТИ рідше), ОПОВИ́ТИ (ОБПОВИ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. обсотувати — ОБСО́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБСОТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Густо обплутувати, обвивати; обсновувати. Малуші здалося, що потрапила вона в якесь павутиння, хоче його порвати, скидає з себе, а воно облипає, обсотує її все міцніше й міцніше (Скл.  Словник української мови в 11 томах