обсягати
ОБСЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБСЯГТИ́, гну́, гне́ш; мин. ч. обся́г, ла́, ло́; док., що, розм.
1. Обхоплювати, сягаючи руками.
[Лісовик:] Вже німці міряли його [дуба], навколо втрьох постававши, обсягли руками – і ледве що стікло (Леся Українка).
2. перен. Охоплювати, обіймати.
Чайченко в своїй статті обсягає своїми увагами не тільки галицьких поетів, але й загалом усіх письменників (І. Франко).
◇ (1) Обсяга́ти / обсягти́ ро́зумом – розуміти, сприймати.
[Надежда:] А який він, тату, внадливий до вчення та як зразу розумом обсяга усе, про що йому розкажеш! (М. Кропивницький).
Словник української мови (СУМ-20)